Батьківський всеобуч №1

 

Тема. Стилі виховання дитини в сім’ї

Мета: Ознайомити батьків зі стилями батьківської поведінки та стилями сімейного виховання. Дати можливість зрозуміти і відчути батькам, що їхня дитина особистість, з власними потребами і розвитком, яка може долати труднощі завдяки підтримці батьків.

Обладнання:

На дошці:

1. Висловлювання видатних людей:

“Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини. ”                                                      

                                                     В.Сухомлинський

“Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ”                                     

                                                     А.Макаренко

“Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших. ”

                                                      Б.Пастернак

“Якими діти народжуються, не залежить ні від кого, але щоб вони шляхом правильного виховання стали гарними нам під силу ”.

                                                      Плутарх

2. Зображення квітучої галявини.

Форма проведення: психолого-педагогічний порадник 

               

                                                                                        Хід зустрічі

Батьки заходять до класу, і вибирають листочок одного з п'яти кольорів, розсаджуються за столи, позначені цим кольором.

1.                Презентація теми і мети батьківських зборів.

2.                Повідомлення психолога про стилі батьківської поведінки.

Сім'я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

Є такі стилі батьківської поведінки:

- Авторитетний. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються у школі, та мають високе само оцінювання.

- Авторитарний. Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.

- Ліберальні. Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.

- Індиферентний. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень. При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

Хай кожен з батьків проаналізує, який характерний стиль батьківської поведінки для нього і що потрібно змінити в своїй поведінці. Тому що найкраще адаптуються в житті діти авторитетних батьків.

3.                Психологічна гра  “Галявина виховання ”(класовод).

На кожному столі є зображення квіток з написами дій дорослих під час виховання дітей. Прошу батьків вибрати дії, які найчастіше використовуєте у вашій практиці і прикріпити квіти до нашої “галявини ”.

Червоні квіти: покарання, накази, зауваження, глузування, присоромлювання, нотації, застереження, ігнорування, образа, допит.

Оранжеві квіти: критика, вмовляння, керування, повчання, моралізування.

Голубі квіти: особистий приклад, вислуховування, комплімент, заохочення, похвала, доброзичливі інтонації, зацікавленість, посмішка, підтримка.

І тепер подивимось на нашу “галявину ” - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

4.                 Робота в групах(психолог).

Більшість психологів вважає, що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із типом батьківського виховання.

У кожної з п'яти груп є опис стилю батьківського виховання.

Прошу опрацювати їх і сформулювати докази того, що саме обраний стиль сімейного виховання найважливіший.

- Авторитарний стиль виховання.

Усі рішення приймають батьки, вони вважають, що дитина повинна підкорюватись їхній волі, ставлять перед дитиною високі вимоги, контролюють її поведінку, обмежують її свободу. Батьки змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

- Опікувальний стиль виховання.

Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.

- Потуральний стиль виховання.

Батьки приділяють дитині недостатньо уваги, вона віддана сама собі. Такі батьки не вміють виховувати, не спрямовують і обмежують дитину.

- Хаотичний стиль виховання.

У батьків відсутній єдиний стиль виховання, нема чітких вимог до дитини. Між батьками є розбіжність у виборі виховних засобів.

- Демократичний стиль виховання.

Батьки виховують у дитини особисту відповідальність і самостійність, відносно до її вікових можливостей. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень. Батьки вимагають від дитини обміркованої поведінки, і самі чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни.  

Представник кожної групи зачитує опис стилю виховання і обґрунтовує чому даний стиль виховання є найкращім.

Орієнтовні пояснення батьків:

- Авторитарний.

Дитина ще нічого не розуміє, вона маленька. Батьки краще знають що їй потрібно і чого вона хоче, тому вона повинна слухатись.

- Опікувальний.

Треба щоб найменше труднощів і проблем було у дитини. Щоб дитину нічого не засмучувало.

- Потуральний.

Дитина хай робить що хоче, лише б не заважала.

- Хаотичний.

Коли є час, тоді виховуємо. Нас ніхто не виховував, і виросли.

- Демократичний.

Виховувати необхідно розумно. В разі потреби — допомогти, чи проконтролювати, чи дати змогу виконати самостійно.

 

 А учасники інших груп у формі дискусії обговорюють.  до чого може призвести саме даний стиль.

Орієнтовні відповіді опонентів:

- Авторитарний.

Діти таких батьків поводяться агресивно і відчужено. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію. У неї неадекватна самооцінка (занижена, чи завищена).

- Опікувальний.

Дитина не може самоутвердитись, зростає її невпевненість у собі.

-Потуральний.

Дитина негативно ставиться до навчання, відчуває невпевненість, у неї низький рівень мотивації.

-Хаотичний.

Такі діти часто невпевнені, не довіряють дорослим. Відчуття нестабільності веде до несподіваних рішень, неадекватної поведінки.

-Демократичний.

Такі діти достатньо адаптовані, вони не соромляться запитувати, відповідальні і самостійні.

Висновок.

Тож найдоцільнішим є демократичний стиль виховання, коли батьки готові в разі потреби допомогти дитині, постійно спілкуються з дитиною, вірять в її здатність до успішної самостійної діяльності. Батьки найбільш значимі для дитини люди і саме від того, який стиль виховання ви обираєте, залежить якою людиною агресивно чи доброю, відкритою чи замкненою вона стане. Тому давайте ми з вами складемо загальні правила виховання наших дітей (за пропозиціями батьків і вчителя).    

 

                                                                            Порадник для батьків

1.                Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина унікальна, не схожа на жодну іншу, і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні властивості.

2.                Будьте уважними і чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.

3.                Поєднуйте повагу до дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.

4.                Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.

5.                Діти повторюють дії дорослих, насамперед батьків. Станьте взірцем для них.

6.                Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.

7.                Вимагайте обміркованої поведінки.

8.                Чуйно ставтесь до запитів дитини.

9.                Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді вдавайтеся до інструкцій наказів.

10.            Дбайте про постійне дотримання дисципліни.

11.            Покарання не повинне витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуючи вчинок і мотив.

12.            Частіше спілкуйтеся з дітьми, вислуховуйте їх.

А тепер поміркуємо, чи потрібно забрати деякі квіти з нашої “галявини ”, щоб вона стала більш ніжною і спокійнішою.

Як зазначає великий педагог, академік Шалві Амонашвілі, внутрішній вогонь, закладений у дитині природою, з'являється перед нами у трьох основних пристрастях:

-                  Перша пристрасть — це пристрасть  до розвитку. Дитина не може не розвиватися — духовно, морально, розумово, фізично.

-                  Друга пристрасть — це пристрасть до дорослішання. Діти прагнуть до дорослішання, хочуть бути старшими. Підтвердження тому — зміст рольових ігор, у яких кожна дитина бере на себе «обов’язки дорослої людини». Задоволення пристрасті до дорослішання відбувається в спілкуванні, в першу чергу з дорослими.

-                  Третя пристрасть — це пристрасть до свободи. Дитина виявляє її з раннього дитинства. В різних формах і багатогранно. Особливо сильно вона виявляє себе, коли дитина 2-3-річного віку намагається вислизнути з-під оцінки дорослих, і прагне утвердити свою самостійність: “Я сам!”.

Зрозуміло, що дітям не можна дозволити все. Вседозволеність може згубно позначитись на їхній долі, але потрібно зрозуміти і те, що дітей неможна виховувати у всезабороняючій атмосфері, не можна їх постійно тримати в “своїх руках “, силувати і примушувати проти їхньої волі.

5.      Вправа “Моя дитина ”.

Ми склали загальні правила. Дійшли взаєморозуміння в питаннях сімейного виховання, тож об'єднаємось в одне коло (батьки сідають в одне коло).

Я вручаю вам оцю гарну, живу тендітну квітку — це образ вашої дитини. Передавайте її з рук в руки, і дивлячись на неї продовжить розповідь за початком:

“Я хочу, щоб мій син (моя донька), стали, були ...

Для цього я ...”

6.           Підсумок зборів.

“Дитина не тільки готується до життя — вона вже живе. Потрібно відкрити дитині саме життя. Допомогти їй проводити спостереження над явищами життя, черпати з них досвід для його поліпшення, вибрати в ньому вірний шлях ” Ш.Амонашвілі.

Виховуючи, будемо виховуватись самі, адже справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе.

​

​

​

Батьківський всеобуч №2

​

Тема. Читацькі інтереси  вашої сім*ї.

Мета. Краще пізнати читацькі інтереси батьків та дітей. Дати поради батькам, як викликати у дітей інтерес до читання. Ознайомити з правилами для читача та пам*ятками.

 

 

Впевненість у собі, у своїх силах і можливостях зароджується у дружній, теплій атмосфері сім’ї. Дитина потребує підтримки, уваги, поваги. Якщо в сім’ї з повагою ставляться до книжки, таке ставлення виробляється і в дитини. Не тільки в школі, алей вдома вчимо дітей читати і любити книги. Мабуть, немає батьків, які б не хотіли навчити своїх дітей швидко й виразно читати, викликати інтерес до читання, адже роль книги в житті велика.

     І чим би в школі не захоплювалася ваша дитина: історією, природознавством, технікою, науковими пошуками, - на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють їй небачені обрії, вони доторкнуться до історії народу, до таємниць природи, життя. Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Треба і вдома надавати велику увагу роботі з книгою. На першому етапі учень працює в школі за допомогою вчителя, вдома – батьків.

     Психологія довела: те, що сьогодні дитина робить спільно з дорослими, завтра зуміє зробити самостійно. Читання нерозривно пов’язане з письмом, а також іншими навчальними предметами. У більшості випадків, якщо учень добре читає, він грамотно пише, краще розвинений, естетично вихований. Якщо учень уміє визначити головну думку твору, зробити висновки з прочитаного, тобто вміє логічно мислити, то йому легше дається розв’язування задач з математики. Дитина, котра погано читає, відчуватиме великі труднощі під час виконання домашніх завдань. Їй буде не цікаво на уроках.

     Дитина повинна читати в темпі розмовної мови. Ми повинні прагнути, щоб в кінці початкового навчання більша частина учнів мала швидкість читання не нижчу за 120 слів за хвилину. Читання в початкових класах – це і закладення основ розуміння світу, і початок виховання людини. Її культури, художнього смаку.

     Гарна книга – і вихователь, і вчитель , і товариш.

 

     … Учитесь, читайте,

     І чужому научайтесь

     Й свого не цурайтесь.

                                        Тарас Шевченко

 

     Любіть книгу… Вона полегшить вам життя… Вона вчить вас поважати людину і самих себе, вона окрилює розум і серце почуттям любові до світу, до людини.

                                                                                                                   Максим Горький

 

     Книги – морська глибина:

     Хто в них пірне аж до дна,

     Той, хоч і труду мав досить,

     Дивнії перли виносить.

                                         Іван Франко

 

     Читання - ось краще навчання.

                                                      О.С. Пушкін

 

     Протягом першого року учні в основному навчаються читати вголос свідомо, правильно, плавно, по складах, переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються в цей час і навички виразного читання, особливо знайомого тексту, набувається і певна швидкість, уміння самостійно працювати з книжкою.

     Читання не стане потребою для дитини, як гра і спілкування з однокласниками, якщо не докласти спеціальних зусиль. Дехто скаже, що це справа вчителя і бібліотекаря. Правильно, але, хто краще з вас знає сина чи доньку? Як часто дитяча пам’ять роками зберігає вказане батьківське слово! Не можна нехтувати цим шляхом до дитячого серця ще й тому, що внутрішній світ дитини в іншому випадку так і залишиться таємницею.

     Виникає запитання, що і як читати з дітьми. Перш за все ви самі повинні ознайомитися із змістом багатьох дитячих книг. Це допоможе краще зрозуміти дитячий світ, порівняти свою дитину із ровесниками. Від деяких батьків можна почути, що вони купують багато книг, а дитина не дивиться на них. Звичайно, помиляються ті батьки, які думають, що куплена ними книга відразу сподобається сину чи доньці. З боку дорослих потрібна велика увага, щоб привчити до читання молодшого школяра.

     Якщо дитина тільки починає виявляти інтерес до самостійного читання, намагайтеся купувати їй тоненькі книжечки з великими малюнками, тому що сторінка, яка має багато шрифту, лякає дитину. Але з кожною самостійно прочитаною сторінкою впевненість дитини у своїх силах зростає.

     Стежачи за читанням дітей, треба обов’язково прагнути до того, щоб книги були різноманітні: казки, розповіді про тварин і рослин, пригоди про школу, музику й мистецтво. Підбираючи книги, треба враховувати індивідуальні особливості, інтереси дітей. Хлопчики часто захоплюються пригодницькою літературою. Це прагнення до пригод цілком зрозуміле, але його треба спрямувати в потрібне русло. Треба простежити, щоб книги пригодницького жанру не були єдиними в читанні дітей, щоб в їхні руки не потрапляли книги для дорослих. Якщо дитину цікавить життя рослин і тварин, нові машини, подорожі, то треба підібрати книги, з яких вона могла б одержати нові й цікаві для неї відомості. У вихованні любові до книги можуть допомогти і незначні, на перший погляд, моменти. Наприклад, власна бібліотека, поличка для книжок, можливість обмінюватися книжками з товаришами – все це сприяє зацікавленню дітей.

     Зараз, коли ваші діти засвоюють ази читання, необхідно їм допомогти навчитися читати швидко, грамотно, виразно, оскільки невміння читати впливає не тільки на успішність, але й на загальний розвиток дітей.

     Давно підмічено: поки дитина мала, дорослі читають їй книги. Але дитина пішла до школи, і батьки думають, що дитина буде читати сама. А коли мине 8-10 років, ми стаємо учасниками діалогу: «Ну як книга?» - «Нічого, нормальна», - відповідає син чи дочка. І батьки відчувають, що між ними і дитиною – стіна непорозуміння. Щоб не трапилося подібних сцен, треба вдома організувати сімейне читання. Під час цього читання мати й батько відкриваються для дитини з нового боку, що додає їм поваги. І батьки вперше відкривають, що діти стали доросліші, що з ними можна говорити не тільки про оцінки.

     Для того, щоб привчити дітей самостійно читати, можна використати наступні прийоми. Хто-небудь з дорослих починає читати дитині, але на найцікавішому місці зупиняється. Захоплена подіями в книзі, прагнучи дізнатися, що відбудеться далі з героями, дитина в більшості випадків продовжує читати самостійно. Дорослі повинні запитати її, про що вона прочитала, похвалити за самостійність, висловити сподівання, що тепер вона буде самостійно читати. Наступну книгу можна починати читати так само. Поступово у дитини прокинеться любов до читання. Можна розповісти дитині хоча б один, але найбільш захоплюючий епізод з книги. Молодший школяр обов’язково запитає: «А що далі? Розкажи, що було потім». У відповідь треба дати книгу: «Прочитай, тут знайдеш багато цікавого».

     Важливою є атмосфера читання і слухання в сім’ї. Під час вечорів сімейного читання можуть бути запрошені друзі дітей. Виховання любові до книги відбувається значно легше в тих сім’ях, де дорослі самі люблять читати, багато говорять про книги, присвячують своє дозвілля читанню.

     Як починати читати книгу з дитиною?

     Треба привчати дітей починати з обкладинки і титульної сторінки книги, на яких знаходяться прізвища автора, художника, видавництво, рік видання. Діти, як правило, не звертають на це уваги і не намагаються запам’ятати ці дані про книгу. Батьки ж повинні терпляче вимагати від дітей, щоб вони запам’ятали автора і художника книги. Корисно буває перед початком читання запитати дитину, які книгу цього письменника вона вже читала і що знає про нього? Треба, щоб школяр читав книжку уважно, не поспішав. Трапляється, що дитина, прочитавши декілька сторінок, заглядає на останню сторінку, щоб швидше довідатися, чим все закінчилось. Коли ж прочитає закінчення, тоді продовжує читати, але менш уважно, пропускає багато місць з книги, а інколи просто залишає її. Батьки уважно повинні стежити, щоб у дітей не виробилася така шкідлива звичка. Не треба розповідати наперед дітям, як розвиватимуться події і чим вони закінчаться.

     Слід використовувати фізкультпаузи, які необхідно проводити під час читання з дітьми.

     Необхідно привчити дітей дотримуватись правил гігієни читання. Не можна читати при слабкому освітленні. Лампа повинна бути збоку лівої руки дитини, світло не повинно потрапляти в очі, а падати тільки на поверхню столу, де лежить книга. При читанні необхідно давати відпочинок очам.

 

Пам’ятка «Уміння правильно читати»

 

• Спершу довідайся, хто автор твору та як називається книжка чи оповідання.

• Перегляньте побіжно текст, ілюстрації до нього і приблизно визначте, про що читатимете.

• При читанні будьте уважними до кожного слова, речення; опанувавши рядок до кінця, не повертайтесь, якщо збагнули зміст.

• Після кожного абзаца робіть паузу.

• Намагайтеся зрозуміти, про що читаєте.

• Запам’ятайте імена героїв, послідовність подій.

• спробуйте оцінити вчинки, стан персонажів. Які почуття, думки вони викликають у вас? Щоб ви сказали про них товаришам.
   

 

Поради батькам «Як викликати у дітей інтерес до читання?»

1.     Читайте не більше 10-15 хвилин.

2.     Перш ніж читати, провітріть кімнату, приберіть зі столу предмети, які відволікають увагу.

3.     якщо дитина втомилася, зробіть фізкультурну паузу.

4.     Не бійтеся хвалити дитину.

 

Пам’ятка для батьків «Як обговорювати з дітьми прочитане?»

1.     З’ясуйте перед читанням чи під час читання значення важких слів.

2.     Запитайте, чи сподобалося дитині прочитане. Чим? Що нового вони дізналися?

3.     Попросіть дитину розповісти про головного героя, головні події.

4.     Які слова і вирази запам’яталися7

5.     Чого навчила книга?

6.     Запропонуйте дитині намалювати малюнок до епізоду, який сподобався, вивчити уривок, якщо це вірш.

 

​