У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Є люди, які люблять займатися спортом, є такі, що люблять техніку. Є такі, що люблять природу.

Моє захоплення – проводити час на природі. Я дуже полюбляю рибальство і полювання. Раніше в дитинстві я бігав завжди з пістолетиками і шпагами. А недавно мені тато привіз справжню гвинтівку і я мав змогу постріляти з неї. В мене добре виходило.

З давніх-давен заведено, що чоловік повинен бути мисливцем для своєї родини. Я буду розвивати в собі цю якість. На жаль, поки я малий, полювати на по-справжньому не можу, проте часто ходжу на ставок порибалити. Це й корисне й веселе заняття.

Сподіваюсь, що колись мені все-таки вдасться побувати на справжньому полюванні й принести додому справжню здобич.

Я думаю, що це буде моя  співуча пір’їнка.

Співуча пір’їнка – це людська особливість.

Я думаю, що я талановита дівчинка. Люблю вишивати, малювати, танцювати, читати книги та гратися.  При цьому я уявляю себе артисткою, то вчителькою, лікарем, письменницею.                                                                               Можливо моя співуча пір’їнка – це активність. Я завжди хочу брати участь у різних заходах і обов’язково перемагати. А бабуся каже,  що співуча пір’їнка, то дар людині від Бога, який треба берегти і багато працювати, щоб його не втратити.

У мене є декілька співучих пір’їнок. Перша пір’їнка - я добре граю у футбол. За ці 4 роки, що я вчуся в початковій школі, я забив більше сотні голів, добре обходжу інших гравців, спритно  ловлю м’ячі, які дуже хочуть забити у ворота. Друга пір’їнка -  моя  хороша пам'ять. Я вивчив багато віршів різних авторів. А саме головне - я дуже добре пишу казки. Це моя найголовніша пір’їнка.

У кожного з нас є своя співуча пір’їнка. Хтось гарно танцює, співає, а хтось пише картини.

Я довго думав, яка ж моя співуча пір’їнка? Адже я  вмію малювати, співати, танцювати, допомагати батькам, друзям. Та найбільше всього я люблю будувати будинки з піску, снігу, робити  годівнички для птахів, ліпити з пластиліну різні скульптурки.

В майбутньому я хотів би стати архітектором, щоб побудувати багато гарних будинків, які пізніше стали б пам’ятками культури.

Одного разу хлопчик Женя ходив по дворі, гуляв. І його мама покликала їсти, він їв і дивився телевізор. І побачив там як співають люди на різних шоу, і сам так захотів навчитися співати.

От він і каже  мамі: «Мамо, я теж так хочу співати ».  А  мама і каже: «Як виростеш, підеш у школу у якій вчать співати, я тебе туди запишу, і будеш так само, як вони співати, навіть ще краще».

От і підріс Женя, виповнилося йому 20. І мама йому дала у дорогу   харчів, води і грошей. От і каже Женя: « Спасибі мамо, подивишся по телевізорі шоу о 20:00». «Гаразд»,- каже мама. Ось і наступила двадцята година вечора, включила мама телевізор, а там якраз починав співати її синок. У кінці, коли він закінчив виступ, перед ним встав увесь зал і залунали гучні оплески. А судді сказали так: «Аж чотири – так!»  І мама не може натішитися своїм сином, і тато радіє,  що син проходить у конкурсі. І ось уже син доїдає додому, і всі ним тішаться. Мама приготувала смачну вечерю, всі поїли, подивилися телевізор і щасливі лягли спати.

Я теж так думаю: це буде моя співоча пір’їнка.

Мене звуть Ярова Діана.

У мене є  сестра Катя,  брат Іван. 

Мою маму звати Наташа, а тата - Іван Іванович. Я люблю своїх батьків. Мені дуже подобаються квіти. Я люблю котика Мар’яна, який живе у мене вдома.

Ми народилися для того, щоб зробити щось корисне.

Наприклад, щось добре для людей і тварин. Ще можна допомогти другу чи однокласнику. Добра справа – посадити дерево чи прибрати в парку.

Так ми зможемо допомогти рідній землі і нашій Україні

...

У кожної людини є своя заповітна мрія. Поки ми діти, і мрії наші дитячі. І тоді в дитячому магазині ми просимо маму про іграшку, бо саме про неї мріяли. Чи про гарне платтячко, сучасну ляльку в модельному вбранні чи цікавий конструктор.

Мої мрії теж дитячі, хоча я дуже хочу, щоб здоровою і щасливою була моя родина.

У кожного з нас є своя співуча пір’їнка –   певні вміння і здібності.

Хтось гарно танцює, співає, а хтось майстерно вишиває, вміло розв’язує задачі. Моя співуча пір’їнка – це здібність до гри  на піаніно, до танців. Ще мені подобається малювання. А у вільний час я читаю.

Отже,   свої  співучі  пір’їнки  треба обов’язково розвивати.

У мене багато планів.

Я хочу швидко вирости, купити машину і підвозити Тетяну Степанівну.

Ще хочу добру сім’ю і мати породисту собаку.

А ще планую бути багатим, сміливим і сильним.

Саме найбільше я хочу, щоб у світі був мир. А ще хочу стати машиністом.
                       

    Я люблю читати цікаві книги, малювати, складати пазли,

пізнавати комп`тер. Також гратися зі своїми братами у футбол, волейбол. Подобається грати ракетками, а ще – в теніс. Хочу навчитися вишивати і в`язати,  як наш Павлік.

  Мені все хочеться, хочеться і хочеться пізнавати щось нове, радісне, веселе, бо я не можу займатися чимось лише одним.

Життя – це можливість.

Ти можеш зробити щось хороше для всіх, стати відомим, допомогти комусь в біді.

Життя – це можливість.

Можливість зробити крок. Одна хороша справа – один крок вперед.

Життя – це можливість змінити на краще себе і цим порадувати своїх рідних.

Я думаю, що моя  співуча пір’їнка - це голубі очі. Вони дуже привабливі і мені аж  хочеться співати від цього. Коли я сам бачу свої очі в дзеркалі, дуже на них роздивляюся. Вони часто аж виблискують  білими кристаликами. Сподіваюся, вони в мене  не зміняться.

Я - Семенюк Богдана Тарасівна. Мені дев’ять з половиною років. Я вчуся у 4 класі і живу в селі Іванівцях. Моє хобі - вишивати і малювати. Зараз я вишиваю   хрестиком котика. Мені купили мама і тато чотири схеми  для вишивки:   собачка, лялька, корзина з квітами і котик. Я вже вишила пів малюнка котика. Він схожий на мого домашнього. Вдома я  доглядаю собаку Багіру, вона чорна. А мого улюбленця- кота звати Мурчик. Тато недавно купив двох папужок: Тому і Тіну. Вони кожного ранку мене будять.

Моя співуча пір’їнка, можливо, для когось незвичайна, а для когось звичайна.

Я люблю співати, танцювати, гуляти з подругами. Але моя співуча пір’їнка – це здатність дружити та знайомитися з новими людьми.

Я не хочу хвалитися, але серед моїх друзів є хлопчики і дівчатка з Чернівців, Львова, Кельменців, Іванівців. У мене є найкращі друзі: моя подруга Оля, я з нею давно дружу. Також – весела дівчинка  Іра. Мій найкращий друг - Андрій, з яким ми іноді сваримося, але я не знаю, як ми будемо одне без одного. Також мені цікаво з однокласником Олегом.

Я вмію одразу знаходити спільну мову з дітьми з інших країн. Моя мама іноді каже: як ти так швидко знайомишся?

А ви як думаєте, яка моя моя співуча пір’їнка?

Мені десять років. Мої домашні улюбленці – це котики Рижик, Мура,  Тигрик та морська свинка Пуєчка. Дуже люблю, коли мама готує вареники. У вільний час я полюбляю дивитися телевізор, читати, а ще - ганяти м’яча і гратися у хованки. Це найкращі ігри для дітей.

Український народ багатий своїми талантами. В кожній родині, в кожній людині є своя ,,Співоча пір’їнка”.

Думаю, моя ,,Співоча пір’їнка” знаходиться в моїй родині. Немає значення,  де ти знаходишся, важливо,  куди повертаєшся. Якщо в сім’ї злагода і спокій -,,співоча пір’їнка” виросте щасливою та з надією в майбутнє. Бережімо себе і Україну, вона у нас одна.

Якось трапилося лихо. Загубив Стрепет свою співучу пір’їнку. Стрепетові захотілося поспівати. Але помітив,що пір’їнки немає. Якось ішов по вулиці хлопчик Мар’ян і знайшов співучу пір’їнку. Взявши її, побіг і пір’їнка заспівала. Стрепет почув спів своєї пір’їнки і підлетів до хлопчика і сказав: «Це моя пір’їнка». І хлопчик віддав Стрепетові пір’їнку.

    Я ще знайду свою пір'їнку…

Кожну людину, яка має неймовірний талант, називають співучою пір’їнкою. У кожного є своя особлива співуча пір’їнка. Є таке прислів’я: ,, У кого є щаслива пір’їнка, той щасливий, а у кого немає – ні ”.

Я ще не знаю, яка моя щаслива пір’їнка, але я її обов’язково знайду.

З перших днів мого навчання в школі я не мала своєї співучої  пір’їнки. Поступово я хотіла знайти її.

Одного разу на уроці образотворчого мистецтва я відчула, що мені хочеться щось малювати. Так поступово до мене прилетіла моя співуча пір’їнка. Коли мені буває сумно, або немає настрою, я беру аркуш паперу, олівці, або фарби і щось починаю малювати.

Я дуже рада, що у мене з’явилася моя співуча пір’їнка. Я буду її  берегти.

Я – Гуцул Іванко. Хоча  вчуся в 2 класі, у «Літературний вулик» теж люблю залітати. В мене багато захоплень. Я люблю екскурсії до кабінету фізики.

 У вільний час конструюю різні вироби. Ось останні: мотомашинка, пневматичний арбалет, літаючий ніж. Крім занять у школі,  я вчуся грати на   фортепіано, танцювати і спілкуватися англійською мовою.